Сторінка "Моя історія жива"

Що ми знаємо про Трипілля?

«Трипілля – це назва цілої цивілізації на зразок Майя, що існувала на території сучасної України, Румунії та Молдови понад 7 тисяч років тому»

Більшість з нас знає, що так називається один з періодів історії України. Хтось пов’яже назву цього періоду з вивченою у школі трипільною системою землеробства. Одиниці згадають про стародавній глиняний посуд в музеях та таємничі знаки на ньому. Про що ж насправді йде мова?

Насправді "Трипілля" – це не просто назва історичного періоду. Трипілля – це назва цілої цивілізації на зразок Майя, що існувала на території сучасної України, Румунії та Молдови понад 7 тисяч років тому.

Цивілізація була хліборобською, і перші її сліди на території України відкрив шкільний учитель та археолог Вікентій Хвойка восени 1897 року на пагорбах і долинах навколо містечка Трипілля. Звідти пішла й назва археологічної культури, яка простяглася від Чернівецької області – на заході – аж до Київської – на сході, займаючи площу близько 200 тисяч квадратних кілометрів. За десять років до Хвойки сліди такої ж древньої культури було знайдено в Румунії біля села Кукутень, тому цю цивілізацію деколи називають Кукутень-Трипілля.

Щодо походження та етнічної приналежності Трипільської цивілізації, яка проіснувала в межах VІ-ІІІ тисячоліть до нашої ери, сьогодні висуваються різні версії.

Невідомо, звідки прийшли ті стародавні люди, які заснували найстарішу з нині відомих світових цивілізацій, чим жили, чому так часто покидали свої оселі – цілі поселення, чому не залишили нам писаних творів? Але зрозуміло, що ці люди, які понад 7 тисяч років тому поселились на наших землях, були нашими предками. Предками, які були достатньо розвиненими, щоб цінувати навколишній світ та ним захоплюватись. Предками, які свої бачення краси втілювали у неповторних витворах мистецтва, якими ми сьогодні захоплюємося.

Як і прадавні хлібороби-орії Трипільської цивілізації наш народ сьогодні вирощує пшеницю, ячмінь, овес, просо, горох. Розводить тих же тварин і птицю: корів, свиней, кіз, овець, курей. В той же спосіб українці ще донедавна будували хати з дерева та глини, яку замішували, додаючи битої соломи.

Успадкували ми також бажання зробити все навколо нас гарнішим: розмалювати та прикрасити своє помешкання та посуд. Та й світ сприймаємо так само: використовуємо ті ж символи, зображення та орнаменти у вишивці, писанках, тканих виробах, глиняному посуді.

Український поет, відомий ідеолог, історіограф, політик Юрій Липа (1900-1944) глибоко досліджував історію, етнографію, міфологію українців. Дошукуючись праоснов своєї нації, уважно проаналізував Трипільську культуру й дійшов такого висновку: ”Головний первень – трипільці”. А це не тільки архітектура, мистецтво, звичаї, ритуали. Це – характер, що кружляє у крові сучасних українців.

Інформація процитована: http://trypillia.mow.fm/blog/en/4938-shho-mi-znajemo-pro-tripillya

  Бойов́ий гопак — українське бойове мистецтво, відтворене на основі елементів традиційного козацького бою, що збереглися в народних танцях та власного досвіду дослідника бойових мистецтв львів'янина Володимира Пилата.
У 1985 році було зібрано матеріал по дослідженню лицарського мистецтва українців і у Львові Володимир Пилат відкрив експериментальну школу по дослідженню Гопака, як бойового мистецтва. У 1987 році офіційно засновано «Школу Бойового Гопака».
Напрацьований матеріал було систематизовано та видано окремою книгою у 1991 році накладом у 20 тисяч. (Євген Приступа, В. Пилат. «Традиції Української Національної Фізичної Культури», Львів). 1994 року В. Пилатом видано книгу «Бойовий Гопак».
У 1996 році 18-19 травня у Львові було проведено перші всеукраїнські змагання із бойового гопака, в яких взяло участь понад 150 учасників. 10-13 квітня 1997 року у Львові проведено другі всеукраїнські змагання (300 учасників із 8 областей України). В жовтні 1997 року бойовий гопак визнано національним видом спорту. В грудні 1997 року зареєстровано «Центральну школу бойового гопака», яка є громадською, позапартійною та позаконфесійною організацією.
Протягом 1998–2000 років Центральною школою бойового гопака проведено 7 чемпіонатів різних рівнів, 8 навчально-вишкільних семінарів, багато показових програм та фестивалів гопака в різних регіонах України.
У вищих навчальних закладах України ведеться підготовка фахівців із бойового гопака. У 2001 р. було створено і зареєстровано Міжнародну федерацію бойового гопака, яка займається поширенням бойового гопака за межами країни.
З 7 по 15 жовтня 2001 р. у місті Черджоу в Південній Кореї відбувся IV всесвітній фестиваль бойових мистецтв, на якому збірна України з Бойового Гопака зайняла третє місце, чим шокувала увесь світ бойових мистецтв. По завершенні фестивалю, учні школи Бойового Гопака подарували книгу Володимира Пилата «Бойовий Гопак» до бібліотеки Шаоліню.
У 2002 році було відкрито експериментальну школу з українського жіночого бойового мистецтва «Асгарда». Це мистецтво базується на техніці бойового гопака, але в ньому враховуються анатомо-фізіологічні можливості жінки. Дівчата вивчають боротьбу, техніку і тактику ведення бою, володіння різними видами зброї і систему самозахисту.
Впродовж 2003–2004 років збірна України із Бойового гопака та Асгарди декілька разів демонструвала українські бойові мистецтва в Республіці Польща.
У Львові 18 грудня 2010 року відбувся чемпіонат України з бойового гопака (борня), у якому взяли участь понад 150 учасників.