Інтерактивна виховна година
Мораль – це неписані закони життя і співіснування.
Якщо людина порушує норми моралі, її засуджують
Якщо людина порушує норми моралі, її засуджують
Щоб дізнатися, що таке мораль, а що таке етика, виконайте інтерактивне завдання:
Український народ із давніх-давен відзначається високою моральністю. Головними чинниками народної моралі споконвічно були добро, милосердя, людяність, чесність, гідність, працелюбність.
Передусім, шанувалося почуття любові до батьків. Це етична вимога, що відповідала Божій заповіді, втілена в багатьох народних прислів’ях і приказках:
Суворо засуджувалась сімейна ворожнеча, адже родинне життя повинне грунтуватися на цій щирій співдружності, людяності, повазі до свого родоводу.
У ставленні до односельців керувались християнською заповіддю любові до ближнього, яка проявлялась у милосерді, доброті, готовності допомогти в біді. Високо поважались традиції добросусідства. Моральним обов’язком вважалося допомогти людині, яку спіткало нещастя. Хворим носили їжу, допомагали по господарству, погорільцям давали притулок. Зворушливою була турбота про вдів, сиріт.
Делікатністю, мовною красою відзначалося спілкування. Великого значення надавалося привітанню. У селі існує звичай вітатися з усіма, незалежно від того, чи знайомий чоловік. В етичному вихованні брала участь не лише сім’я, а й громада. Зверніть увагу на свої привітання. За правилами спілкування годилося поцікавитися здоров’ям, самопочуттям. Абсолютно некультурним вважалося не вибачити людині, якщо та перепрошує і хоче помиритися. Розмовляючи з людиною, не годилося перебивати, треба було належно вислухати й відповісти з чемністю. Казали, що добра людина лагідно відповідає і дивиться в очі.
Стіл ототожнювався з престолом Божим. Тому за столом не годилося сваритись, навіть голосно розмовляти. Пригощаючи когось, обов’язково належало застелити стіл скатертиною. Великим гріхом вважалось сісти на стіл, не годилось класти на нього шапку, гребінь, сторонні речі. Загалом у хаті годилось поводитись спокійно, з гідністю – не можна було заходити, не знявши шапку, із запаленою люлькою, заборонялося свистіти, гримати дверима тощо. Ці правила значною мірою зумовлювалися уявленням, що до хати, де панують мир, злагода, затишок, гостинність і краса, злітаються ангели й приносять щастя.
Найсвятішим вважається і в наш час – це бережливе і шанобливе ставлення до хліба.
Народні звичаї, в яких згадується хліб:
До найбільших цінностей нашого народу належить наша мова. Народ говорить : «Слово до слова – зложиться мова». Той, хто зневажає свою мову, не може й сам викликати поваги.
Любов до рідної мови починається з колиски, маминої пісні. Бо у ній материна любов і ласка, світ добра, краси, справедливості, щира віра в магічну силу слова. Незабутні бабусині казочки, бо вони виховують любов до природи, вчать мудрості, краси, благородства й мужності
Шанувалася правдивість. Батьки вчили своїх дітей: «Ніколи неправди не говори, бо кого піймають на брехні, тому вже не повірять, хоч би й божився». Парубків та дівчат, які любили прибріхувати, виганяли з музик та вечорниць.
Великою ганьбою було злодійство. Якщо хтось піймався на цьому, то мусив зі своїм "здобутком" ходити по селу і просити вибачення. Злодіїв бджіл водили по селу з вуликом на голові, конокрадів – із закладеною вуздечкою, крадіїв худоби обмазували болотом.
Цінувалася честь трудової людини. Для української народної моралі розуміння честі було відповідним до віку і статі особи. Якщо для дівчини честь співвідносилась із цнотливістю, незайманістю, то для парубків – з відвагою, правдивістю, сміливістю; для одруженого чоловіка – з відповідальністю за добробут родини, виховання дітей, пошануванням дружини. Честь заміжньої жінки полягала в подружній вірності, шанобливому ставленні до чоловіка, народжені та вихованні дітей.
Передусім, шанувалося почуття любові до батьків. Це етична вимога, що відповідала Божій заповіді, втілена в багатьох народних прислів’ях і приказках:
- Хто маму зневажає, того Бог карає.
- За маму і тата – тяжка розплата.
Суворо засуджувалась сімейна ворожнеча, адже родинне життя повинне грунтуватися на цій щирій співдружності, людяності, повазі до свого родоводу.
У ставленні до односельців керувались християнською заповіддю любові до ближнього, яка проявлялась у милосерді, доброті, готовності допомогти в біді. Високо поважались традиції добросусідства. Моральним обов’язком вважалося допомогти людині, яку спіткало нещастя. Хворим носили їжу, допомагали по господарству, погорільцям давали притулок. Зворушливою була турбота про вдів, сиріт.
Делікатністю, мовною красою відзначалося спілкування. Великого значення надавалося привітанню. У селі існує звичай вітатися з усіма, незалежно від того, чи знайомий чоловік. В етичному вихованні брала участь не лише сім’я, а й громада. Зверніть увагу на свої привітання. За правилами спілкування годилося поцікавитися здоров’ям, самопочуттям. Абсолютно некультурним вважалося не вибачити людині, якщо та перепрошує і хоче помиритися. Розмовляючи з людиною, не годилося перебивати, треба було належно вислухати й відповісти з чемністю. Казали, що добра людина лагідно відповідає і дивиться в очі.
Стіл ототожнювався з престолом Божим. Тому за столом не годилося сваритись, навіть голосно розмовляти. Пригощаючи когось, обов’язково належало застелити стіл скатертиною. Великим гріхом вважалось сісти на стіл, не годилось класти на нього шапку, гребінь, сторонні речі. Загалом у хаті годилось поводитись спокійно, з гідністю – не можна було заходити, не знявши шапку, із запаленою люлькою, заборонялося свистіти, гримати дверима тощо. Ці правила значною мірою зумовлювалися уявленням, що до хати, де панують мир, злагода, затишок, гостинність і краса, злітаються ангели й приносять щастя.
Найсвятішим вважається і в наш час – це бережливе і шанобливе ставлення до хліба.
Народні звичаї, в яких згадується хліб:
- На Великдень освячуються паски.
- Корови виганяють перший день із освяченою паскою, крайцем хліба.
- В поле виходять з хлібом, щоб був гарний врожай.
До найбільших цінностей нашого народу належить наша мова. Народ говорить : «Слово до слова – зложиться мова». Той, хто зневажає свою мову, не може й сам викликати поваги.
Любов до рідної мови починається з колиски, маминої пісні. Бо у ній материна любов і ласка, світ добра, краси, справедливості, щира віра в магічну силу слова. Незабутні бабусині казочки, бо вони виховують любов до природи, вчать мудрості, краси, благородства й мужності
Шанувалася правдивість. Батьки вчили своїх дітей: «Ніколи неправди не говори, бо кого піймають на брехні, тому вже не повірять, хоч би й божився». Парубків та дівчат, які любили прибріхувати, виганяли з музик та вечорниць.
Великою ганьбою було злодійство. Якщо хтось піймався на цьому, то мусив зі своїм "здобутком" ходити по селу і просити вибачення. Злодіїв бджіл водили по селу з вуликом на голові, конокрадів – із закладеною вуздечкою, крадіїв худоби обмазували болотом.
Цінувалася честь трудової людини. Для української народної моралі розуміння честі було відповідним до віку і статі особи. Якщо для дівчини честь співвідносилась із цнотливістю, незайманістю, то для парубків – з відвагою, правдивістю, сміливістю; для одруженого чоловіка – з відповідальністю за добробут родини, виховання дітей, пошануванням дружини. Честь заміжньої жінки полягала в подружній вірності, шанобливому ставленні до чоловіка, народжені та вихованні дітей.
У народних звичаях, обрядах, фольклорі опоетизовувалось добро, любов до людей і рідної землі. Земля вважалася святою, її не дозволялося ображати, сварити, проклинати чи навіть бити ногою або лозиною. Казали: «Не бий землю – не дасть хліба». Як бачимо, засади української народної моралі відповідали християнським чеснотам, вони утримували народ на щаблі високої духовності. Мораль була невіддільною від краси душевної і краси в побуті.
Отже, золотим правилом моральності було: «Як ти хочеш, щоб до тебе ставились люди, так і ти стався до них».
У Конституції України є ст. 51 «Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків».
Високо в сім’ї цінували сумлінність, працелюбність, бажання прийти на допомогу односельцям.
Діти вже змалку мали свої обов’язки. Виконували різну посильну роботу. Вони бачили, що в сім’ї обов’язки розподіляються між батьком і матір’ю. Найважчу роботу виконував батько і залучав до неї своїх синів. Мати привчала своїх дочок виконувати роботу по домашньому господарству.
Українці прищеплювали своїм дітям любов до людей, милосердя. Хворим носили їжу, допомагали по господарству, погорільцям надавали житло, разом будували житло.
Батьки вчили дітей, з яким милосердям треба відноситись до дітей-сиріт, знедолених.
У Конституції України є ст. 51 «Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття». Але в наш час є батьки, які не виконують свої обов’язки. Вони вживають алкоголь, наркотики. Їхні діти голодують, недоглянені, у них немає необхідних речей, одягу. Держава не залишає таких дітей без уваги, але й ми не повинні бути байдужими до чужого горя.
Руйнування святинь, переслідування і критика релігії, відречення від національних традицій у часи радянської дійсності привели до занепаду духовності серед народу. Саме тому почало процвітати злодійство, розпуста серед молоді, пияцтво, наркоманія. Нині церква, освітні заклади, свідомі, культурні батьки роблять усе, щоб відродити високу мораль нашої нації, виховати своїх дітей чесними, правдивими, милосердними і культурними, такими, щоб ними могла пишатися і родина, і рід, і народ.
До моральних цінностей належить і повага до історичного минулого, до народних звичаїв і традицій. Багато звичаїв в українського народу. Їх як коштовний скарб, батьки заповідали дітям.
Ось декілька із звичаїв:
Отже, золотим правилом моральності було: «Як ти хочеш, щоб до тебе ставились люди, так і ти стався до них».
У Конституції України є ст. 51 «Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків».
Високо в сім’ї цінували сумлінність, працелюбність, бажання прийти на допомогу односельцям.
Діти вже змалку мали свої обов’язки. Виконували різну посильну роботу. Вони бачили, що в сім’ї обов’язки розподіляються між батьком і матір’ю. Найважчу роботу виконував батько і залучав до неї своїх синів. Мати привчала своїх дочок виконувати роботу по домашньому господарству.
Українці прищеплювали своїм дітям любов до людей, милосердя. Хворим носили їжу, допомагали по господарству, погорільцям надавали житло, разом будували житло.
Батьки вчили дітей, з яким милосердям треба відноситись до дітей-сиріт, знедолених.
У Конституції України є ст. 51 «Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття». Але в наш час є батьки, які не виконують свої обов’язки. Вони вживають алкоголь, наркотики. Їхні діти голодують, недоглянені, у них немає необхідних речей, одягу. Держава не залишає таких дітей без уваги, але й ми не повинні бути байдужими до чужого горя.
Руйнування святинь, переслідування і критика релігії, відречення від національних традицій у часи радянської дійсності привели до занепаду духовності серед народу. Саме тому почало процвітати злодійство, розпуста серед молоді, пияцтво, наркоманія. Нині церква, освітні заклади, свідомі, культурні батьки роблять усе, щоб відродити високу мораль нашої нації, виховати своїх дітей чесними, правдивими, милосердними і культурними, такими, щоб ними могла пишатися і родина, і рід, і народ.
До моральних цінностей належить і повага до історичного минулого, до народних звичаїв і традицій. Багато звичаїв в українського народу. Їх як коштовний скарб, батьки заповідали дітям.
Ось декілька із звичаїв:
- Зустрічати гостей хлібом-сіллю.
- Коли людина від’їжджала в чужі краї, садила дерево про згадку про себе.
Дітей вчили вітатись першими з дорослими, з незнайомою людиною, сусідами. У цьому прикладом для дітей були дорослі і батьки.
Людина без роду – як листок відірваний від дерева. Уявіть, що станеться з цим сильним, могутнім деревом, коли його зрізати під корінь. Чому воно всохне пропаде? – Дерево бере сили від землі корінням. А людина живе своїм родом, рідними і близькими.
Пам’ятаймо високі моральні принципи, на яких виховувались діти в українських сім’ях:
Людина без роду – як листок відірваний від дерева. Уявіть, що станеться з цим сильним, могутнім деревом, коли його зрізати під корінь. Чому воно всохне пропаде? – Дерево бере сили від землі корінням. А людина живе своїм родом, рідними і близькими.
Моральний образ українця
- Стався до інших так, як хочеш, щоб ставились до тебе.
- Зміцнюй тіло й душу, просвітлюй розум.
- Працюй так, щоб після тебе не переробляли.
- Будь кращим завтра, ніж ти є сьогодні.
- Не давай сильним принижувати слабких.
- Не залишай хворих без піклування.
- Пізнавай все добре, пам’ятай, а чого не знаєш – тому навчайся.
- Живи для Батьківщини та люби людей.
А також ми повинні ніколи не забувати, що одна з найголовніших цінностей українського суспільства під час війни – це єдність народу. Якщо ми будемо разом працювати, то зможемо досягнути перемоги та здолати будь-якого ворога. У єдності наша істинна сила.
Кожен з вас, без сумніву, хоче стати людиною, гідною пошани і любові. Шлях до цього тільки один: засвоїти морально-етичні вимоги свого народу і дотримуватися їх!
Пропоную пройти анонімне тестування на визначення рівня вихованості:
Немає коментарів:
Дописати коментар