Творчий автопортрет
Для кожної людини формула успіху своя. Але є і щось загальне для всіх – «Хочу», «Можу», «Треба». У кожного в житті є шанс на успіх, хоча вихідні дані в цьому житті у всіх різні. Але у всіх, хто народився, є шанс. І використовувати цей шанс – означає відкрити для себе перший елемент у формулі успіху і далі написати свою…Виховання – процес, що починається з дитинства, коли в душу дитини закладаються основні життєві принципи, що допомагають їй стати Людиною з великої букви, сміливо увійти до епохи нового ЗАВТРА і зайняти в ній гідне місце, усвідомлюючи себе особистістю й індивідуальністю.
Вважаю, що класний керівник – найнеобхідніша людина для дитини в сучасній школі. У нього незвичайна місія в житті: не тільки керувати, направляти, але й виховувати. Його призначення - простежити за становленням особистості дитини, що входить у сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце в житті.
Яка ж формула мого успіху?
Перший доданок успіху – це діти. Як класний керівник, упевнена, що необхідний широкий підхід до особистості дитини. Мені здається, що украй важливо розуміти всебічний розвиток не як розвиток певних сторін і якостей особи, а як їх органічну єдність і цілісність.
У сучасних умовах, на мій погляд, необхідно дійти до кожного учня, створити кожному умови для розвитку індивідуальних здібностей, сформувати в дитини потребу до самовираження. Кожна людина хоче бути значною, соціально самостверджуватися, тому основним виховним завданням - вважаю реалізацію особистісно-орієнтованого підходу до виховання.
Друга складова – це Віра. Віра в себе, у свою справу. Мій педагогічний девіз: «Люби, твори, прощай!». Я твердо вірю в силу виховання, яка складається з дуже простих компонентів: любові до дітей, слова вчителя, сили особистого прикладу, справедливості – основи довіри; здатності прощати дитину, доброти. Вчитель – учень – єдина духовна спільнота, а життєвий шлях дитини – шлях радості. Головне в моїй роботі – виховання учня як особистості. І в це поняття я вкладаю духовну збагаченість, широкий світогляд, ерудицію, високу моральність, товариськість, здатність впливати на рішення і діяльність колективу, не протиставляючи себе колективу.
З цією метою я звертаюся до тих загальнолюдських цінностей, які вироблялися століттями, впродовж всієї історії людських цивілізацій.
Людина. Сім'я. Україна. Праця. Знання. Культура. Мир. Здоров’я. Земля. Ці поняття для мене – основа виховної роботи.
Третя складова – професіоналізм і відповідальність. Вихователь повинен бути професіоналом. Він повинен уміти ставити себе поряд з дитиною в діяльності, а не напроти неї. Саме він повинен допомогти дитині зрозуміти себе і повірити в свої сили, створювати ситуації успіху.
Я не можу бути байдужою людиною, оскільки спілкуюся не з предметами, а із справжнім дивом природи – дітьми. І це диво потрібно вигодувати теплотою свого серця, багатством душі. Чуже серце дитини не сприйме брехні, будь-яка нещирість буде виявлена, і її внутрішній світ закриється від вихователя, що допустив помилку.
Для того, щоб допомогти дитині, я визначила для себе основне правило – «Правило веселки»: «Упевненість. Успішність. Дивовижність. Переконливість. Шанобливість. Врівноваженість. Усмішливість». Сподіваюся, що веселка відчуттів, освітивши душу, зігріє серце дитини, направить її на шлях пізнання себе.
Головне завдання бачу в тому, щоб достукатися до найпотаємніших куточків дитячої душі, допомогти кожній дитині повірити в себе.
Твердо дотримуюся заповідей вихователя:
- не виховувати у поганому настрої («спокій, тільки спокій»);
- визначити, чого хочеш для дитини, дізнатися, що вона думає із цього приводу;
- надати можливу самостійність;
- не підказувати готового рішення, а показувати можливі шляхи до нього;
- не пропустити перший успіх дитини;
- робити своєчасні зауваження;
- оцінювати вчинок, а не особу.
Четвертий доданок – інновації. І хоч як говорив Демокріт: «Виховання дітей – ризикована справа. Бо у разі успіху останнє придбане ціною великої праці і турботи, у разі ж невдачі – горе незрівняне ні з яким іншим».
Важливим завданням для мене є виховати багатогранну, всебічно розвинену людину, достойного громадянина. Виконання цього завдання я здійснюю за допомогою таких напрямків: робота з обдарованими дітьми; медіація (подолання конфліктів); робота з дітьми з прийомних та опікунських сімей; навчання здоровому стилю життя; робота з батьками; труднощі навчання; знайомство з національними традиціями; духовний розвиток.
Для цього в роботі з класом використовую інтерактивні та розвиваючі ігри, конкурсні змагання, тренінгові вправи, дискусійні ринги, віртуальні подорожі, класні майстерні, метод проектів, та інші. Крім того, сьогодні інформаційно-комунікаційні технології швидким темпом вриваються у наше життя. Як же ефективно можна застосувати комп’ютери для вирішення завдань освіти?
Проекти класу, виховні заходи, походи і подорожі, все можна побачити на блозі 6-А класу Станіславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. К.Й. Голобородька «Ми – клас-с-с!», розсилки якого здійснюються у соціальних мережах: «ВКОНТАКТІ» – для учнів та «ОДНОКЛАСНИКИ» – для їх батьків, а також у «Facebook» - для обговорення з колегами.
П’ятий доданок успіху – батьки. Виховна робота класного керівника включає в себе також роботу з батьками. В.О.Сухомлинський писав: «В наші дні немає важливішого у сфері виховання завдання, ніж навчити батька й матір виховувати своїх дітей».
Сім’я – клітинка соціального організму, яка живе з ним у єдиному ритмі, відображає у своєму складі, мов краплинка води, і великі ідеї, і велику загальну мету.
Психологи стверджують: якщо сім’я зацікавлена у вихованні особистості дитини, то сили школи потроюються. Адже цей розвиток успішний лише завдяки спілкуванню, взаєморозумінню і співпраці з батьками. Відомо, що всі батьки мають хоч якийсь педагогічний хист, за допомогою анкетування це дуже легко виявити. Один чудово розв’язує задачі, другий – розповідає – заслухаєшся, третій – справжній фізорг або майстер виробничого навчання. Дуже важливо ці вміння виявити і використати.
Для того, щоб батьки бажали йти до школи, вони повинні бачити зацікавленість вчителя у процесі навчання і виховання. Коли я віддаю весь свій час, всю свою душу дітям, серця батьків не залишаються байдужими.
Отже, моя формула успіху
«УСПІХ» = («діти» + «віра в свою справу» + «професіоналізм» + «інновації» + «батьки») * «любов до дітей»
виведена правильно.
Який же напрям подальшої роботи?
- Шлях інновацій, відкритості.
- Шлях роботи з формування інформаційних, комунікативних компетентностей учнів.
- Шлях визначення індивідуальних виховних траєкторій для наших школярів.
- Шлях турботи про здоров’я дітей.
- Шлях любові до дітей…
Немає коментарів:
Дописати коментар