Фолькло́р (англ. folk-lore, букв. — народна мудрість; народне знання), або усна наро́дна тво́рчість — художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії. Термін «фольклор» запровадив 1846 року англійський археолог Вільям Джон Томас (англ. William Thoms).
Фольклор — сума створених народом та існуючі в народних масах культури на основі словесності (перекази, пісні, казки, епос), музика (пісні, інструментальні наспіви і п'єси), театр (драми, сатиричні п'єси, театр ляльок), танець.
Народна творчість, що зародилася в далекій давнині, — історична основа усієї світової художньої культури, джерело національних художніх традицій, виразник народної самосвідомості.
Одна з теорій про походження загадок як жанру фольклору не без підстав вказує як на джерело виникнення мови в стародавньому суспільстві, коли існували деякі заборони і побоювання на назви певних людей, істот, явищ і т.п. У суспільствах всіх народів і часів образне мовлення, «проповідь загадками» вважалася ознакою мудрості.
До безцінних коштовностей українського фольклору належать прислів'я та приказки - короткі влучні вислови. Прислів'я та приказки є узагальненою пам'яттю народу, висновками з життєвого досвіду, які дають право формулювати погляди на етику, мораль, історію і політику. Загалом, прислів'я та приказки становлять, звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті.
Взагалі початком українського складання віршованих козацьких дум прийнято вважати XVI століття. Між іншим, перший запис української народної пісні можна датувати з другої половини цього ж століття (1571 рік у граматиці Яна Благослава). Одночасно з цими спробами народного віршування постає новий гатунок народної пісні: думи.
Історичні пісні можуть бути визначені як жанр малої епіки. Формуючись спочатку спонтанно в лоні інших жанрів пісенної творчості, історична пісня (як і дума) досягає кульмінації у XVII-XVIII ст. - В епоху козацтва на Україні. Вона тяжіє до уважного спостереження за історичними подіями, за долями конкретних героїв.
Балада зазнала істотної зміни на самому початку свого існування (XII-XIII століття), коли вживалася як любовна пісня до танцю (вперше ввів Пон Шаптен), яка поширювалася у Провансі. У французькій поезії XIV століття балада набула канонічних ознак, мала постійні три строфи, сталу схему римування (аб аб бв бв), обов'язковий рефрен й звернення до певною особи; зазнала розквіту в творчості Ф. Війона (1431-1463 рр.).
Казка - оповідання, в якому згадуються вигадані події чи особи. Один з основних жанрів народної творчості, епічний, переважно прозовий твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з установкою на вигадку. В основі казки - захоплююча розповідь про вигадані події та явища, які сприймаються і переживаються як реальні.
Байка має давно сформовану структуру (ще від прозових «притч» легендарного давньогрецького байкаря Езопа – VI століття до н.е.), традиційне коло образів, мотивів, сюжетів. Езопову мову іноді називають підтекстом художнього твору.
Взагалі початком українського складання віршованих козацьких дум прийнято вважати XVI століття. Між іншим, перший запис української народної пісні можна датувати з другої половини цього ж століття (1571 рік в граматиці Яна Благослава).
Характерною рисою традиційного українського одягу є надзвичайна мальовничість, яка відбиває високий рівень культури виробництва, володіння багатьма видами і технікою обробки. Народному одягу притаманна значна варіативність. Найбільш помітними були відмінності у костюмі, що були росповсюджені на Лівобережжі та Правобережжі, Слобожанщині та Поділлі. Це ж стосується й традиційного одягу населення Подністров'я, Карпат, Полісся та Півдня України.
Напевно неможливо сказати не тільки коли з'явився «український анекдот», а й коли він з'явився як явище - люди жартували і веселилися завжди, і нерідко це був єдиний спосіб протистояти горю.
Побутові пісні охоплюють безліч сфер життя людей: пісні, якими супроводжували посів і жнива, весілля, пісні, які співали юні хлопці та дівчата просто для розваги у великих компаніях, колискові, пісні, що супроводжували підготовку або догляд за домашніми тваринами.
Як і будь-яка народна пісня, обрядова не має авторів. Зазвичай ці пісні мають язичницькі коріння, що ростуть з часів Київської Русі. Стародавні слов'яни вірили, що все в цьому світі має душу, а світ населений духами і різними міфічними створіннями. Обрядова пісня була покликана вплинути на духів - задобрити їх, щоб урожай «не побили», або навіть щоб допомогли в якихось починаннях або повсякденних справах. Ці пісні тісно прив'язані не тільки до побуту, а й до календаря.
Фольклор — сума створених народом та існуючі в народних масах культури на основі словесності (перекази, пісні, казки, епос), музика (пісні, інструментальні наспіви і п'єси), театр (драми, сатиричні п'єси, театр ляльок), танець.
Народна творчість, що зародилася в далекій давнині, — історична основа усієї світової художньої культури, джерело національних художніх традицій, виразник народної самосвідомості.
Український фольклор
Загадки
Одна з теорій про походження загадок як жанру фольклору не без підстав вказує як на джерело виникнення мови в стародавньому суспільстві, коли існували деякі заборони і побоювання на назви певних людей, істот, явищ і т.п. У суспільствах всіх народів і часів образне мовлення, «проповідь загадками» вважалася ознакою мудрості.Прислів'я та приказки
До безцінних коштовностей українського фольклору належать прислів'я та приказки - короткі влучні вислови. Прислів'я та приказки є узагальненою пам'яттю народу, висновками з життєвого досвіду, які дають право формулювати погляди на етику, мораль, історію і політику. Загалом, прислів'я та приказки становлять, звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті.Думи
Взагалі початком українського складання віршованих козацьких дум прийнято вважати XVI століття. Між іншим, перший запис української народної пісні можна датувати з другої половини цього ж століття (1571 рік у граматиці Яна Благослава). Одночасно з цими спробами народного віршування постає новий гатунок народної пісні: думи.Історична пісня
Історичні пісні можуть бути визначені як жанр малої епіки. Формуючись спочатку спонтанно в лоні інших жанрів пісенної творчості, історична пісня (як і дума) досягає кульмінації у XVII-XVIII ст. - В епоху козацтва на Україні. Вона тяжіє до уважного спостереження за історичними подіями, за долями конкретних героїв.Балада
Балада зазнала істотної зміни на самому початку свого існування (XII-XIII століття), коли вживалася як любовна пісня до танцю (вперше ввів Пон Шаптен), яка поширювалася у Провансі. У французькій поезії XIV століття балада набула канонічних ознак, мала постійні три строфи, сталу схему римування (аб аб бв бв), обов'язковий рефрен й звернення до певною особи; зазнала розквіту в творчості Ф. Війона (1431-1463 рр.).Казки
Казка - оповідання, в якому згадуються вигадані події чи особи. Один з основних жанрів народної творчості, епічний, переважно прозовий твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з установкою на вигадку. В основі казки - захоплююча розповідь про вигадані події та явища, які сприймаються і переживаються як реальні.Легенди
Найпоширеніший жанр європейської середньовічного літератури (починаючи з VI століття), що сформувався у католицькій писемності переважно як житіє святого, написане в день його пам'яті, або як збірник повчальних оповідань про життя святих мучеників, сповідників, святителів, преподобних, пустельників, стовпників, так званий «патерик».
Байки
Байка має давно сформовану структуру (ще від прозових «притч» легендарного давньогрецького байкаря Езопа – VI століття до н.е.), традиційне коло образів, мотивів, сюжетів. Езопову мову іноді називають підтекстом художнього твору.Притчи
Взагалі початком українського складання віршованих козацьких дум прийнято вважати XVI століття. Між іншим, перший запис української народної пісні можна датувати з другої половини цього ж століття (1571 рік в граматиці Яна Благослава).Національний костюм
Характерною рисою традиційного українського одягу є надзвичайна мальовничість, яка відбиває високий рівень культури виробництва, володіння багатьма видами і технікою обробки. Народному одягу притаманна значна варіативність. Найбільш помітними були відмінності у костюмі, що були росповсюджені на Лівобережжі та Правобережжі, Слобожанщині та Поділлі. Це ж стосується й традиційного одягу населення Подністров'я, Карпат, Полісся та Півдня України.Українські анекдоти
Напевно неможливо сказати не тільки коли з'явився «український анекдот», а й коли він з'явився як явище - люди жартували і веселилися завжди, і нерідко це був єдиний спосіб протистояти горю.Побутові пісні
Побутові пісні охоплюють безліч сфер життя людей: пісні, якими супроводжували посів і жнива, весілля, пісні, які співали юні хлопці та дівчата просто для розваги у великих компаніях, колискові, пісні, що супроводжували підготовку або догляд за домашніми тваринами.Обрядові пісні
Як і будь-яка народна пісня, обрядова не має авторів. Зазвичай ці пісні мають язичницькі коріння, що ростуть з часів Київської Русі. Стародавні слов'яни вірили, що все в цьому світі має душу, а світ населений духами і різними міфічними створіннями. Обрядова пісня була покликана вплинути на духів - задобрити їх, щоб урожай «не побили», або навіть щоб допомогли в якихось починаннях або повсякденних справах. Ці пісні тісно прив'язані не тільки до побуту, а й до календаря.
Інформація процитована за посиланням: http://ukraine.ui.ua/ua/ukrainskiy-folklor
Немає коментарів:
Дописати коментар