Туристичні походи для школярів – це дуже добра справа. Особливо для колективу, який тільки формується.
Тому кожен такий похід – це не лише час проведений на свіжому повітрі,
але й час погомоніти про все на світі, одним словом – достатньо поспілкуватися.
А ще – зустрічати світанки там, де вони особливі. На Природі!
Є на херсонщині такий поет - В’ячеслав Друзяка, наш земляк, він родом із Станіславу. Є у нього вірш про це.
Називається той вірш «Диво вранішнє чудове». Скажете, - нічого особливого.
Помиляєтесь. Ось почитайте!
На сході край неба почав ледь сіріти...
Ховається темінь в печери глибокі.
Задмухує зоряні вогнища вітер,
з’являється день гомінкий, синьоокий.
Зіниці озер голубіють від світла,
На кожній билинці нанизані роси.
Край неба зажеврів - вмить ніч раптом зблідла...
І півнячі дзвони дзвенять стоголосо!..
Собирала я рюкзак,
Что-то сделала не так:
Он штангисту-силачу
Получился по плечу!
Может, зонт не брать в поход?
Ну, а если дождь пойдет?
Может, лишняя подушка?
Сковородка? Раскладушка?
Может, вытащить утюг?
А помнется платье вдруг?
… Может, папу взять в поход?
Пусть он мой рюкзак несет!
Шалені іскри граються й летять,
Вони танок складають туристичний,
У колі друзів треба маски знять,
Щоби побачили навколо все містичне.
ІХ сторінка. Замок із піску
Х сторінку. Вивчаємо природу рідного краю
Я люблю ходити по росі,
Коли сонечко ще спить в постелі,
І співати голосні пісні
Хутко-хутко мчати до оселі.
Я люблю ходити у ліси,
Слухати пташок,
Збирати квіти
І ловити сонця промінці.
Як чудово в цьому світі жити!
Тому й туристичний похід стає більш бажаним.
Друзі! Не відкладайте на потім!
Подорожуйте вже сьогодні!
Тому кожен такий похід – це не лише час проведений на свіжому повітрі,
але й час погомоніти про все на світі, одним словом – достатньо поспілкуватися.
А ще – зустрічати світанки там, де вони особливі. На Природі!
Є на херсонщині такий поет - В’ячеслав Друзяка, наш земляк, він родом із Станіславу. Є у нього вірш про це.
Називається той вірш «Диво вранішнє чудове». Скажете, - нічого особливого.
Помиляєтесь. Ось почитайте!
На сході край неба почав ледь сіріти...
Ховається темінь в печери глибокі.
Задмухує зоряні вогнища вітер,
з’являється день гомінкий, синьоокий.
Зіниці озер голубіють від світла,
На кожній билинці нанизані роси.
Край неба зажеврів - вмить ніч раптом зблідла...
І півнячі дзвони дзвенять стоголосо!..
Собирала я рюкзак,
Что-то сделала не так:
Он штангисту-силачу
Получился по плечу!
Может, зонт не брать в поход?
Ну, а если дождь пойдет?
Может, лишняя подушка?
Сковородка? Раскладушка?
Может, вытащить утюг?
А помнется платье вдруг?
… Может, папу взять в поход?
Пусть он мой рюкзак несет!
ІІ сторінка. Збір біля школи
ІІІ сторінка. Наш перший маршрут
ІV сторінка. Ми майже на місці
V сторінка. Вогнище друзів.
Шалені іскри граються й летять,
Вони танок складають туристичний,
У колі друзів треба маски знять,
Щоби побачили навколо все містичне.
VІ сторінка. А тепер танці
На відео цікавіше:
VІІ сторінка. Несподівана цікава гра
"Ширше, ширше, ширше коло"
"Плутанка"
VІІІ сторінка. Ми любимо нашу природу
ІХ сторінка. Замок із піску
Х сторінку. Вивчаємо природу рідного краю
Як чудово в цьому світі жити!
Я люблю ходити по росі,
Коли сонечко ще спить в постелі,
І співати голосні пісні
Хутко-хутко мчати до оселі.
Я люблю ходити у ліси,
Слухати пташок,
Збирати квіти
І ловити сонця промінці.
Як чудово в цьому світі жити!
Тому й туристичний похід стає більш бажаним.
Друзі! Не відкладайте на потім!
Подорожуйте вже сьогодні!
Більше фото: http://pinme.ru/u/lusinda70/5-a-2014-2015
Немає коментарів:
Дописати коментар